Опис досвіду

Критичне мислення та технології його формування

    Ідея розвитку критичного мислення є досить новою для української дидактики. Сьогодні є очевидним, що критичне мислення означає не негативізм суджень або критику, а розумний розгляд різноманітності підходів, для того щоб сформулювати обґрунтовані судження й приймати адекватні рішення. Критичне мислення – це здатність ставити нові питання, добирати різноманітні аргументи, приймати незалежні, продумані рішення. Тому прибічників розвитку критичного мислення стає дедалі більше. Тож на своїх уроках я поставила собі за мету розвиток критичного мислення учнів. Розуміючи, що у сучасну епоху особливого значення набуває завдання комплексного виховання підростаючого покоління. Формування нової людини, що гармонічно сполучає у собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість - необхідна умова здорового сучасного суспільства. Усебічне виховання майбутніх громадян українського суспільства починається із самого раннього віку. Реалізація цього відповідального завдання покладена на школу.   

    Узагальнення досліджень  науковців із зазначеної проблеми дозволяє визначити основні уміння учнів, які можуть характеризувати розвинене критичне мислення а саме:

v використовувати певні прийоми обробки інформації,  що дозволяють отримати бажаний результат,  зокрема  аналізувати інформацію  зібрану з різних джерел, оцінювати її достовірність, адекватність конкретній проблемній ситуації, суперечливість даних;

v робити логічні умовиводи,  формулювати самостійні судження і будувати переконливу аргументацію;

v зважено розглядати різноманітні підходи до проблеми, щоб приймати

обґрунтовані рішення щодо неї;

v оцінювати свої думки,  виявляти в них сильні та слабкі аспекти,

піддавати власні ідеї сумніву й перевірці, давати оцінку не лише інформації й розумового процесу;

v здійснювати рефлексію, самооцінку та коригування пізнавальних дій

та діяльності.

    Зазначу, що такі завдання певною мірою сьогодні відображено учинних навчальних програмах правознавства для загальноосвітньої школи, де в пояснювальній записці підкреслено, що результатом вивчення правознавства є не тільки засвоєння знань, фактів, понять,  а й формування вмінь критично мислити, творчо розв’язувати проблему, з’ясовувати сенс вивченого та використовувати здобуті знання. Критерієм оцінки навчальної діяльності учнів програма визначає не стільки обсяг матеріалу,що залишився в пам’яті учнів, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, активно використовувати в нестандартній,поза навчальній, ситуації, вміння самостійно здобувати знання. Очевидно, що названі уміння і навички сприяють розвитку у школярів критичного мислення. Отже, навчальна програма з правознавства надає широкі можливості для впровадження технології розвитку критичного мислення у зміст предмета.    Очевидно, що способи і прийоми, використовувані у традиційному навчанні, дозволяють досягти лише перших трьох рівнів навчальних досягнень учнів. З огляду на це особливого значення набуває формування критичного мислення у процесі вивчення. Критичне мислення - це процес, під час якого людина може охарактеризувати явище або предмет, виразити своє ставлення до нього шляхом полеміки або аргументації власної думки, знайти вихід з будь-якої ситуації.

    Критичне мислення — це вміння активно, творчо, індивідуально сприймати інформацію, оптимально застосовувати потрібний вид розумової діяльності, різносторонньо аналізувати інформацію, мати особисту незалежну думку та вміти коректно її відстоювати, уміти застосувати здобуті знання на практиці.

    Як бачимо, суть кожного із цих визначень одна — самостійне, незалежне мислення.

    Технологія розвитку критичного мислення є інтерактивною, тому її застосування забезпечує взаємодію суб’єктів освітнього процесу в різних режимах: учитель - учень, учень-підручник, учень - учень, учень-група, група - група, учень-клас.

Характеристики критичного мислення:

                Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки, переконання, ідеї тощо. Мислення стає критичним, тільки якщо носить індивідуальний характер.

                Постановка проблеми. Критичне мислення досить часто починається з постановки проблеми, бо її розв’язання стимулює людину мислити критично. Початок розв’язання проблеми – це збирання інформації , бо розмірковувати на «порожньому місці» фактично неможливо.

                Прийняття рішення. Закінчення процесу критичного мислення – це прийняття рішення, яке дозволить оптимально розв’язати поставлену проблему.

                Чітка аргументованість. Людина, яка мислить критично, повинна усвідомлювати, що часто одна й та сама проблема може мати декілька розв’язань, тому вона повинна підкріпити нею рішення власними вагомими, переконливими аргументами, які б доводили , що саме воно є найкращим, оптимальним.

                Соціальність. Людина живе в соціумі, тому доводити свою позицію вона повинна в спілкуванні. У результаті спілкування , диспуту, дискусії людина поглиблює свою позицію або може щось змінити в ній.

Умови, які стимулюють учнів до критичного мислення:

Ø Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за заданою проблемою, її обробки, вибору оптимального способу презентації свого рішення.

Ø Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікують висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі, їх діапазон може бути необмеженим, а ідеї – різноманітними.

Ø Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками. Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв`язання проблеми.

Ø Цінування думок інших. Учні повинні вміти слухати і цінувати думки інших. При цьому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв`язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки кола зацікавлених людей, щоб мати можливість сформулювати власну думку, яка може бути скоригована “колективною мудрістю”

Ø Віра в сили учнів . Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь які думки, мислити поза шаблоном. Вони мають бути впевненні, що можуть внести свою “цеглинку” у зведення “будинку”, яким є розв`язання проблеми.

Ø Активна позиція . Учні повинні займати активну позицію у навчанні, отримувати справжнє задоволення від здобування знань. Це викликає у них прагнення мислити критично.

Ознаки людини, яка мислить критично:

    Здатність сприймати думки інших критично. Людина виявляє здатність прислухатись до думок інших, оцінювати й аналізувати їх щодо розв`язання поставленої проблеми.

    Компетентність. Людина виявляє прагнення до аргументації прийнятого нею рішення на основі життєвого досвіду, фактів з життя та знання справи.

    Незалежність думок. Людина прислуховується до критики на свою адресу, може протиставити свою думку думкам інших або не погодитися з групою.

    Допитливість. Людина виявляє вміння проникнути в сутність проблеми, глибину інформації.

    Здатність до діалогу та дискусії. Людина вміє вести діалог та дискутувати, тобто вислухати думку інших, з повагою ставитись до цих думок, переконливо доводити свою позицію, толерантно поводити себе під час проведення дискусій.

    На своїх уроках ставлю перед собою завдання не тільки накопичення дитиною інформації, але і розвиток мислення, вміння адекватно оцінювати результати, самостійно добувати інформацію, перетворюючи знання на інструмент пізнання інших видів діяльності, вміння конструктивно взаємодіяти з іншими. Враховуючи це, я намагаюся так побудувати навчання, щоб найповніше задовольнити проблеми кожного учня. Дбаючи про високий рівень знань своїх учнів, у своїй педагогічній діяльності використовую такі форми і методи навчання, які б викликали у дітей цікавість до навчального матеріалу, бажання вчитися, прагнути успіху в опануванні основ наук. Власний досвід свідчить про те, що які б інноваційні технології ми не впроваджували в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби. І тут мені допомагають стратегії технології розвитку критичного мислення.

Вивчаючи систему розвитку критичного мислення (А.Кроуфорда, В.Саула, С.Метью, Д.Макінстера), я виокремила у структурі уроку три фази –  виклик, осмислення, рефлексія.

Перша стадія  -  виклик.   Присутність цієї стадії на кожному уроці обов’язково.   

Мета стадії:

-                     актуалізувати й узагальнити наявні в учня знання по даній  темі або проблемі; активізувати раніше отримані знання; створити асоціативні ряди;

-                     викликати стійкий інтерес до досліджуваної теми, мотивувати учня до навчальної діяльності;

    Виклик уже наявних знань по досліджуваному питанню, активізація учнів, мотивація для подальшої роботи.

Учень «згадує», що йому відомо по  досліджуваному питанню (робить припущення), систематизує інформацію до її вивчення, задає питання, на які хотів би одержати відповідь.

На цій стадії я використовую такі методи :

·        складання списку «відомої  інформації»,

·        розповідь - припущення по ключових словах;

·        систематизація матеріалу (графічна)

·        кластери, таблиці;

·        вірні й невірні твердження;

    Для того щоб спонукати учня до активної роботи на уроці, допомагає учням одержати нову інформацію,осмислити її,співвіднести із уже наявними знаннями.

     Ця стадія передбачає активну  роботу з різноманітними  джерелами інформації: таблицями, схемами, документами, з підручником. Збереження інтересу до теми при безпосередній роботі з новою інформацією, покрокове просування від знання «старого» до «нового».

    Учень читає (слухає) текст, використовуючи запропоновані вчителем активні методи читання, робить  позначки на полях або веде записи в міру осмислення нової інформації. На своїх уроках на цій стадії я використовую:

    Методи активного читання:

1.маркування з використанням значків «v», «+», «-«, «?»

2.пошук відповідей на поставлені в першій частині уроку питання.

Метод «Електричний стілець» - один учень сідає на стілець інші задають йому питання по вивченій темі. Доцільно використовувати при перевірці домашнього завдання.

    Метод Критичне  читання – спосіб  опрацювання  текстів,  який  передбачає застосування  під  час  читання  мисленнєвих  операцій  високого  рівня,  що дозволяють сформувати власну обґрунтовану думку щодо інформації.

    Метод Читання в парах – узагальнення в парах. Розвиває в учнів різні види мислення, зокрема навчає глибшого розуміння прочитаного. Об’єднавши учнів у пари, пропоную  їм працювати по черзі. Спочатку хтось читає перший абзац тексту і узагальнює його (формулює дуже коротко, в 1 – 2 реченнях основну думку тексту). Потім інший з пари має поставити питання, однак не репродуктивні – на відтворення змісту абзацу, – а відкриті, такі, що логічно з ним пов’язані.

    Якщо учні виконують такі завдання вперше, важливо відпрацювати необхідні навички, наприклад:

     а)    один з учнів читає перший абзац (або відзначений учителем уривок);

      б)     учитель узагальнює його і ставить запитання;

      в)     кілька учнів узагальнюють наступний абзац;

      г)    учитель за необхідності коментує відповіді;

      д)    другий учень в парі ставить запитання за опрацьованим уривком;

     ж)    кілька учнів виголошують свої запитання;

      з)   за необхідності вчитель робить коментарі, зауважуючи, як можна поліпшити запитання.

    Коли переконаєтеся, що учні зрозуміли, як виконувати таке завдання, запропонуйте їм працювати далі самостійно: читати, узагальнювати і ставити запитання за текстом – частина за частиною. Після читання й обговорення кожного абзацу учні мають мінятися ролями.

    Метод гамбургера. Метод, за допомогою якого можна швидко й ефективно навчити учнів чітко і лаконічно висловлювати свою думку.

    Учитель пояснює учням склад гамбургера: верхня частина – булка; середина – м’ясо, сир, салат; нижня – булка. За такою структурою повинні будуватись міркування та відповіді школярів:

–       вступ – одне речення, що пояснює головну ідею;

–       основна частина складається з фактів, доказів і аргументів, що підтверджують ідею;

–       висновок – одне підсумкове речення, що пов’язує між собою вступ і основну частину.

    Коротше–ще коротше. Метод навчає лаконічно висловлювати свою думку, дає можливість ефективно опрацьовувати матеріал підручника.

Асоціювання. Метод спонукає учнів думати вільно і відкрито на певну тему. Він націлений на стимулювання мислення про взаємозалежність між окремими категоріями і може використовуватись на різних етапах уроку. Учитель на дошці або ватмані записує ключове слово чи фразу. Учні висловлюють слова або словосполучення, що асоціюються із запропонованим (вони можуть бути суттєвими або несуттєвими). Шляхом колективного обговорення встановлюється ієрархія можливих зв’язків між окремими елементами. Або вчитель пише ключове слово чи фразу а учні ілюструють свої асоціації до нього вивішують на дошку і шляхом колективного обговорення встановлюється зв'язок.

    Мною також використовується метод Групова дискусія. Дискусія від панцира  - дослідження, розбір, обговорення якого-небудь питання. Учнем пропонується поділитися один з одним знаннями, міркуваннями, доводами.        Обов’язковою умовою при проведенні дискусії є:

А) повага до різних точок зору її учасників;

Б) спільний пошук конструктивного рішення виниклих розбіжностей.

 Групова дискусія може використовуватися як на стадії виклику, так і на стадії рефлексії. При цьому в першому випадку її завдання: обмін первинною інформацією, виявлення протиріч, а в другому – це можливість переосмислення отриманих відомостей, порівняння власного бачення проблеми з іншими поглядами й позиціями. Форма групової дискусії сприяє розвитку діалогічності спілкування, становленню самостійності мислення.

Кластери Це спосіб графічної організації матеріалу, що дозволяє зробити наочними ті розумові процеси, які відбуваються при зануренні в ту або іншу тему. Кластер є відбиттям нелінійної форми мислення. Іноді такий спосіб називають «наочним мозковим штурмом». Послідовність дій проста й логічна:

·        Посередині чистого аркуша (класної дошки) написати ключове слово або пропозиція, що є «серцем» ідеї, теми.

·        Навколо «накидати» слова або пропозиції, що виражають ідеї, факти, образи, що підходять для даної теми. (Модель «планети і її супутники»)

·        У міру запису, що з’явилися слова з’єднуються прямими лініями із ключовим поняттям. У кожного з «супутників» у свою чергу теж з’являються «супутники», установлюються нові логічні зв’язки.

У підсумку виходить структура, що графічно відображає наші міркування, визначає інформаційне поле даній темі.

    Прийом «Концептуальна таблиця» корисний, коли передбачається порівняння трьох і більше аспектів або питань. Таблиця будується так: по горизонталі розташовується те, що підлягає порівнянню, а по вертикалі – різні риси, властивості, по яких це порівняння відбувається.

    Третя стадія – рефлексія. Тут основним є: цілісне осмислення, узагальнення отриманої інформації; одержання нового знання, нової інформації учнем; формування в кожного з учнів власного відношення до досліджуваного матеріалу

    Повернути учнів до первісних записів – припущень, внести зміни, доповнення, дати творчі, дослідницькі або практичні завдання на основі вивченої інформації.

    Учні співвідносять «нову»    інформацію зі «старою»,  використовуючи  знання,  отримані на стадії осмислення.

    На цьому етапі я вважаю за доцільне використовувати такі методи:

                заповнення кластерів, таблиць;

                повернення до ключових слів, вірним і невірним  твердженням;

                відповіді на поставлені питання;

                організація різних видів дискусій;

                написання   творчих робіт (есе).

    Метод "Торнадо" - оголошую тему, що виноситься на обговорення, й поділяю клас на три групи. Перша група учнів має навести аргументи на захист певного твердження, інша група намагатиметься спростувати твердження. Завдання третьої групи полягає у формулюванні запитань з метою уточнення позиції кожної групи.

    Метод  "Атака на вчителя" - після вивчення нового матеріалу оголошую учням, що зараз ми поміняємося місцями — учні будуть ставити питання, а вчитель відповідати на них. Висувається умова — вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.

    Метод "Атака на учня" - різновид наведеного вище методу. При використанні цього варіанта в ролі опитуваного опиняється один із учнів.

При вивченні історичних постатей пропоную скласти Сенкан дотримуючись таких правил-орієнтирів:

1. Перший рядок складається з одного слова (іменника) – назва поняття,

терміна, теми.

2. У другому рядку представлено опис,  який складається  з двох слів

(прикметників).

3. У третьому рядку визначені характерні  властивості. Він складається з

трьох слів (дієслів).

4. У четвертому рядку формується фраза, яка складається з чотирьох слів

і розкриває ставлення до теми.

5. П'ятий рядок складається з одного слова (синоніма до теми),  в якому

відбита сутність предмета або сформульовано висновок.

      Іноді сенкан доповнюється шостим рядком,  у якому записується антонім  до ключового слова..

    Метод Мозковий штурм – стимулює учнів до чіткого формування і висловлення власних думок.

    Наприкінці  уроку  за  допомогою «Уявного  мікрофона» учні завершую одне з речень (краще написати їх заздалегідь на дошці): «На сьогоднішньому уроці мене потішило…»,  «Мене  схвилювало…»,  «Мені  було  цікаво дізнатися…»

    Прийом «Написання есе». Зміст цього прийому можна виразити наступними словами: «Я пишу для того, щоб зрозуміти, що я думаю». Це вільний лист на задану тему, у якому цінується самостійність, прояв індивідуальності, дискусійність, оригінальність рішення проблеми, аргументації. Звичайно есе пишеться прямо в класі після обговорення проблеми й за часом займає не більше 5 хвилин.

    Розв’язання юридичних ситуацій. Алгоритм розв’язання:

1.      Якими є  факти:  що  сталося,  де,  коли?  Хто  є  учасниками  ситуації? Що  ми  про  них  знаємо? Які факти є  важливими,  а  які – другорядні?

2.      Які  аргументи  можуть  бути  наведені? Які  нормативні  акти  мають  бути  використані  при  аналізі  ситуації?

3.У  чому  полягає  рішення?  Чому  воно  є  саме  таким? Якими  можуть  бути  наслідки  такого  вирішення  проблеми?  Чи  існують  інші  шляхи  розв’язання ?

Висновок

Отже, розвиток критичного мислення – це не стільки освітнє завдання, скільки суспільна необхідність. Згідно з дослідженням Світового банку , за рівнем критичного мислення та здатності розв’язувати проблеми реального життя , які не мають простих і очевидних рішень, наша країна перебуває наприкінці світового списку. Якщо ж ми не бажаємо залишатися там надовго, нам просто необхідно використовувати методи критичного мислення під час викладання всіх шкільних предметів, в тому числі й правознавства.

Якщо говорити про дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку то технологія формування критичного мислення школярів у процесі вивчення правознавства передбачає формування пізнавального інтересу шляхом розвитку внутрішньої мотивації до цілеспрямованого навчання, підтримку пізнавальної активності учнів, спонукання їх до порівняння отриманої інформації з особистим досвідом і на її ґрунті формування аналітичних суджень. Розвиток критичного мислення школярів на уроках правознавства в загальноосвітній школі буде ефективним за наступних умов: узагальнення та впровадження вітчизняного і зарубіжного педагогічного досвіду розвитку критичного мислення, урахування вікових особливостей школярів, наявності у вчителя власного розвиненого критичного мислення, розробки конкретних технологій на основі цінностей громадянського суспільства.

Технологія формування та розвитку критичного мислення є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти України щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції.

Застосування технології розвитку критичного мислення під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво.

Зазначена технологія стимулює загальну активність учнів, сприяє створенню плідного освітнього середовища, й утвердження системного характеру навчання та самонавчання. За своєю сутністю технологія формування критичного мислення має інноваційний характер: вимагає від учнів застосовувати нові знання, спираючись на засвоєний раніше матеріал; виробляє вміння діяти і приймати рішення самостійно чи в складі команди та розв’язувати конфлікти; шукати, компонувати і застосовувати нову інформацію з різноманітних джерел, використовуючи сучасні технології для виконання конкретних завдань; розвиває критичне мислення і прагнення до творчості та саморозвитку; формує бажання і здатність самостійно вчитися.

Системне запровадження цієї технології в школі призводить до того, що усі учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але і використовувати свої знання у повсякденному житті. А саме початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення як пріоритетного напрямку виховання особистості сучасної молодої людини.

Використана література

1.Корінько Л.М. Роль критичного мислення у формуванні учнівських компетенцій. - Х. : Вид. група "Основа", 2010. - 95 с.

2.Лернер И. Я. Развитие мышления учащихся в процессе обучения истории : [пособие для учителей] / Лернер И. Я. – М. : Просвещение, 1982. – 191 с.

3.Такман Б. В. Педагогическая психология: от теории к практике / Такман Б. В. ; [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 2002. – 572 с.

4.Терно С.О. Методика розвитку критичного мислення школярів у процесі навчання історії / С.О. Терно : [посібник для вчителя]. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2012. – 70 с.

5.Терно С.О. Теорія та методика розвитку критичного мислення школярів у процесі навчання історії / Терно С.О. // Придніпровські соціально-гуманітарні читання: Матеріали Запорізької сесії І Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 11 квітня 2012 р.): у 4-х частинах. – Д.: ТОВ "Інновація", 2012. – Ч. 2. – С. 60-62

6.Терно С.О. Методика розвитку критичного мислення: досвід експериментального дослідження // Історія в школах України. – 2007. – № 9-10. – С. 3-11.

7. Пометун О. І. Яким  бути  уроку  практичного  курсу  правознавства // Історія  в  школах України. – 2009, №5

8.   Пометун  О. І., Пилипчатіна  Л. М., Сущенко І. М., Баранова І.О. Основи  критичного  мислення: навч.посібник  для  учів  старших  класів. - Тернопіль, Навчальна  книга - Богдан, 2010.